статті

Будь-які реальні та значні зміни починаються з усвідомлення поточної ситуації та мрії. Метою цієї статті є окреслення поточної ситуації, аналіз проблем та пропозиція мрії і плану перших кроків для її практичного здійснення.

Колись там наздогнати за рівнем життя Польщу чи країни Балтії – не надто надихає. Краще задамося питанням, чи може Україна стати провідною країною світу?

Окреслимо поняття: провідна країна, це та де найкращі послуги освіти, медицини, найкраща інфраструктура, житло і харчування, продукти інформаційних, космічних та <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/skrytoe-zverstvo-rossiiskix-liberalov-iy81jpv">військових</a> технологій. У економіці усі ці речі називаються «блага». Кількість благ у грошовому еквіваленті є Валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Чим більше люди виробляють благ, починаючи від їжі і охорони здоров’я і закінчуючи продуктами/послугами освіти, науки і культури, тим більш провідною є країна. Найбільш точним і репрезентативним показником економічної сили країни є ВВП на душу населення за поточним обмінним курсом (GDP (current US$), тобто показник здатності виробляти блага змінюючи цей світ. Упереджуючи можливе питання щодо екології, вкажу дві речі: 1) у розвинених країнах більшість ВВП це послуги та інші нематеріальні блага, достатньо подивитися на <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.visualcapitalist.com/biggest-public-companies-in-the-world-2022/">рейтинг найбільших публічних</a> компаній світу; 2) навіть видобуток сировини та промислове виробництво у розвинених (провідних) країнах не спричиняє руйнівних наслідків для екології, навпаки, чим більш розвиненою є країна, тим краще вона здатна дбати про середовище. Вистачить <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.bing.com/images/search?view=detailV2&ccid=kb0FP1eU&id=A7FCC83223F456C63ED4DA6AAE923675311A7EEA&thid=OIP.kb0FP1eUyGBiwTCG27qJawHaDW&mediaurl=https%3a%2f%2f1.bp.blogspot.com%2f-Dc6jWD38kXY%2fXrle5MQWqYI%2fAAAAAAAABsE%2fHGHOgHXIjnIuL4lUywD_N96eML-4QfvsgCLcBGAsYHQ%2fs1600%2fEShiQryX0AExHFV-min.jpeg&cdnurl=https%3a%2f%2fth.bing.com%2fth%2fid%2fR.91bd053f5794c86062c13086dbba896b%3frik%3d6n4aMXU2kq5q2g%26pid%3dImgRaw%26r%3d0&exph=723&expw=1600&q=Tesla+Gigafactory+Berlin+photos&simid=608038310150480161&FORM=IRPRST&ck=F7F9EE230E34EB67C99F89030A5871C7&selectedIndex=9&ajaxhist=0&ajaxserp=0">подивитись на сучасні заводи</a> США (світового лідера з видобутку як нафти так і газу), Німеччини, Японії, а навіть Китаю, який, до речі, останніми роками є світовим лідером з виробництва «зеленої» (відновлюваної) енергії, зокрема, сонячної.

Як створюється ВВП можна наочно продемонструвати на прикладі такого, здавалося б, простого та низькотехнологічного продукту як звичайна голка для ручного шиття. Вартість залізної руди для створення 1 тони сталі (у середньому це 1,7 тони руди) близько 300 доларів, вартість тони сталі понад 500 доларів. Вартість однієї голки у роздрібному продажі близько 3 центів (0,03 долара), вага голки менша 0,5 грама. З тони сталі можна зробити 2 мільйони голок вартістю близько 60 тисяч доларів. Різниця вартості сировини і готового продукту – 200 разів (20 тисяч відсотків). Цей приклад дуже спрощений, але ілюструє порядок цифр, додану вартість між сировиною та вартістю готової продукції у роздрібному продажі. Різниця може бути як у кілька разів меншою, так і у десятки і сотні разів більшою. Чим більш складний та унікальний продукт, тим більша додана вартість. Основну вартість дають засоби виробництва та кваліфіковані кадри, а не сировина. Не є багатою та країна де багато корисних копалин, багатою є та країна, яка здатна їх змінювати на щось корисне. Для більшої наочності, якби країна-1 тільки продавала руду, а країна-2 робила з неї голки і займалася продажами, то різниця у ВВП країн була б 200 разів. Слід також ще раз зазначити, що більшу частину ВВП розвинених країн складають нематеріальні блага: торговельні, логістичні, медичні, освітні, культурні, туристичні, фінансові, інформаційні та інші послуги, інтелектуальна власність тощо.

Отже, основні ресурси для створення благ та доданої вартості (ВВП) це не корисні копалини, а технології, засоби виробництва, інтелектуальна власність та кваліфіковані кадри. Іншими словами виробничий та людський капітал. Технології відіграють дуже істотну роль навіть у такій, здавалося б, консервативній сфері, як сільське господарство. Врожайність пшениці в Україні часів СРСР (навіть за документами) була менша 1,5 тонни (до 15 центнерів) з гектару, зараз приблизно у три рази більша – 4,5 тонни з гектару. Однак загальний показник ефективності сільського господарства сучасної України не йде у жодне порівняння з відповідним показником, на приклад, Нідерландів. Хоча і потенціал ґрунтів і кліматичні умови в Україні не є гіршими. Нідерланди, це країна площею 41850 квадратних кілометрів, площа сільськогосподарських земель цієї країни складає близько 18 тисяч квадратних кілометрів, тобто близько 43% загальної площі країни. У 2021 році обсяг експорту аграрної продукції власне Нідерландів (без врахування реекспорту продукції інших країн) <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.wur.nl/en/research-results/research-institutes/economic-research/show-wecr/agricultural-export-in-2021-in-excess-of-100-billion-euros-for-the-first-time.htm">склав 75,7 мільярдів євро,</a> або ж приблизно 83 мільярди доларів. Обсяг експорту арграрної продукції України у 2021 році <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://landlord.ua/news/za-2021-rik-ukraina-zbilshyla-eksport-produktsii-ahropromyslovoho-kompleksu-na-25/">склав 27,8 мільярдів доларів.</a> Площа України 603700 квадратних кілометрів, сільськогосподарських земель України близько <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA015375#:~:text=%D0%9D%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%20%D1%86%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0,%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%2027500%20%D0%B3%D1%80%D0%BD.">427 тисяч квадратних кілометрів (42700000 гектарів),</a> або близько 70% від загальної площі країни. Різниця площі сільськогосподарських земель України і Нідерландів 23,72 разів (18 і 427 тис. км2), а обсяг експорту аграрної продукції Нідерландів більший від цього показника України у 3 рази (83 і 27,8 мільярдів доларів). Ефективність сільського господарства України нижча у десятки разів, не на кілька десятків відсотків і навіть не на кілька сотень відсотків, а на кілька тисяч відсотків, тобто незрівнянно нижча. І це одна з провідних галузей економіки України, з рештою галузей ситуація нічим не краща.

Чому так відбувається?

Для виявлення причинно-наслідкових зв'язків, що лежать в основі певної проблеми, відомий японський підприємець Сакіті Тойода опрацював техніку «<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/5_%D0%A7%D0%BE%D0%BC%D1%83">5 Чому?</a>», суть якої у тому, щоб кілька разів поставити відповідне запитання і дійти до причини явища, зазвичай вистачає максимум 5 ітерацій. Скористаємося нею.

1. Чому ефективність сільського господарства, тобто однієї з провідних галузей економіки України, у десятки разів нижча, ніж, на приклад, у Нідерландах?

– Низький рівень розвитку технологій. Україна зосереджена на виробництві технологічно простих речей з низькою доданою вартістю, таких як вирощування зернових культур. У прикладі з різницею доданої вартості сировини та готового продукту, зерно приблизно дорівнює залізній руді. Зі сталлю можна порівняти, на приклад, комбікорм – сировину для тваринництва, а «голки» це продукція готова до споживання на полиці у магазині, на приклад – сир. Навіть якщо проаналізувати наш обмін молочними продуктами з Польщею (<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=L_L_2hHbQVY">дані за 5 місяців 2023 року</a>), то українці у грошовому виразі імпортували з Польщі молочної продукції у 7 разів більше ніж експортували з України до Польщі, при чому 75% українського експорту до Польщі це знову ж напівфабрикати – сухе молоко, а імпорт з Польщі до України на 75% це сири – готова до споживання продукція з високою доданою вартістю.

2. Чому Україна має низький рівень розвитку технологій та виробляє продукти з низькою доданою вартістю?

– Високотехнологічні виробництва, як і самі технології, потребують інвестування у фахівців, дослідження, виробництво, а інвестування в Україні пов’язане з <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=R8VP6OJVfso">дуже високими ризиками.</a> Право власності в Україні <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.radiosvoboda.org/a/kanadskyy-investor-z-hornuv-svoyi-investytsiyi-v-ukrayini/31629341.html">практично ніяк не захищене,</a> у будь-який момент злочинне угруповання до складу якого входять <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://forbes.ua/money/mozhna-bombiti-komersiv-chomu-siloviki-opolchilisya-na-pidpriemtsiv-same-zaraz-yakshcho-korotko-kontsentratsiya-vladi-na-bankoviy-y-kolosalniy-pererozpodil-vlasnosti-28062023-14490">представники влади</a> може <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://ain.ua/ru/2019/12/23/reestr-na-signalke-kak-sms-mayak-ot-ligazakon-pomozhet-zashhitit-aktivy-ot-posyagatelstv/">забрати у вас будь-що.</a> <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://landlord.ua/news/71-agrariyiv-vvazhayut-sviy-biznes-nezahishhenim-vid-reyderiv/">Близько 71% аграріїв</a> вважають свій бізнес і право власності незахищеними від рейдерських захоплень. «<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://24tv.ua/business/biznes-opublikuvav-manifest-do-vladi-shho-vimagaye_n2343964">Рейдерські захоплення</a>» це пострадянська назва грабунку яку здійснює організована злочинна група з використанням владних повноважень співучасників (державних реєстраторів, суддів, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://winnerlex.ua/services/obslugovuvannja-agrobiznesu/advokatskij-i-antirejderskij-zahist-agrariiv/">працівників поліції та інших правоохоронних</a> органів тощо). Для країни, яка має високі технології у сфері аграрної та і будь-якої іншої галузі промисловості, щось таке як «рейдерство» виглядає просто дико та неадекватно. Це значить, що державні інституції не працюють і суспільство вимушено <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://wz.lviv.ua/blogs/378625-v-ukraini-kapitalizm-dosi-ne-peremih-feodalizm">перебувати на рівні відносин феодального ладу.</a>

3. Чому в Україні державні інституції не забезпечують справедливості та правосуддя, а отже інвестування капіталу є великим ризиком і тому не відбувається?

– Державна влада в Україні <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.unian.ua/world/golova-mzs-nimechchini-nazvala-golovnu-umovu-vstupu-ukrajini-do-yevrosoyuzu-12302478.html">фактично усі більш як 30 років</a> незалежності знаходиться в руках <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=OSXYW0ZyNDo&t=303s">еліти,</a> яка сформувалося з працівників радянської державної адміністрації, яка була створена як окупаційна. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/kultura-zyist-usi-strategiyi-reform-na-snidanok-yakshho-strategiyi-ne-vraxovuvatimut-cyogo-faktoru-i0ov3qq">Утворилася своя злочинна культура управлінських еліт.</a> Фактично в країні діє новий феодальний лад. Цей лад спирається на конституцію прийняту Л.Д. Кучмою у 1996 році, відповідно до якої президент не належить до жодної гілки влади і контролює їх усі, що характерно для монарха. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/konstituciya-ukrayini-yaku-pislya-viini-potribno-dokorinno-minyati-i7vrk6o">Згідно з чинною конституцією України «Президент України є главою держави і виступає від її імені», тобто цілком може сказати «Держава це я</a>». Для прикладу, згідно з конституцією США «президентові належить виконавча гілка влади». Поділ влади на гілки, нагадаю, був винайдений людством власне для недопущення феодалізму та узурпації влади, що завжди призводило до трагедій. Рівень корупції, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://biz.ligazakon.net/news/220330_vroparlament-zaklika-ne-pdpisuvati-zakonoprokt--5655-pro-reformu-mstobuduvannya">законодавчої,</a> <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.pap.pl/ua/news%2C1573053%2Czvilneno-golovu-verkhovnogo-sudu-ukraini-yogo-zaareshtovano-za-korupciyu.html">судової</a> та <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=7AIMcrVkORk">виконавчої влади</a> України, зокрема, правоохоронної системи, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://zn.ua/ukr/ECONOMICS/mo-pidpisalo-uhodu-na-13-miljardiv-iz-firmoju-zi-statutnim-kapitalom-u-tisjachu-hriven.html">навіть під час війни,</a> коли під загрозу поставлене саме існування держави, – є просто тотальним. Крадіжки відбуваються у тому числі і на закупівлі зброї, амуніції і продовольства для військових. Однак у культурному середовищі правлячих еліт корупція <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://wz.lviv.ua/blogs/378625-v-ukraini-kapitalizm-dosi-ne-peremih-feodalizm">не розглядається як злочин.</a>

4. Чому народ України, навіть після 2 революцій, не зміг змінити діючого зіпсованого/корумпованого (від лат. corrumpere — псувати) державного ладу?

– Зіпсований державний лад забезпечується сотнями тисяч (<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=0w2FA51ANXA">за деякими підрахунками</a> близько мільйона) людей: працівниками державних органів починаючи від найнижчого рівня, керівниками та власниками деяких підприємств (дрібна та велика олігархія), податковою і митною службою та рештою контролюючих і правоохоронних органів, прокуратурою, судами, працівниками міністерств, народними депутатами та адміністрацією президента. Це величезна група людей. Але, водночас, лише незначний відсоток від загальної кількості населення. Зміна «голови держави» в Україні не призводить до зміни правлячих еліт, а відповідно, управлінської культури, яка походить, нагадаю, від культури окупаційної адміністрації, згадаймо ким був Л.Кравчук та Л.Кучма. Перемога на виборах елітами розглядається як щось типу перемоги одного феодала над іншим, що ніяк не змінює діючого ладу. Більше того, перемогти на виборах в рамках діючого ладу можливо лише у співпраці з елітами, через домовленість з ними, розуміння правил та прийняття їх. Зокрема, ключову роль у здобутті та утриманні влади завжди відігравав контроль над ЗМІ <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://chas.cv.ua/socium/24143-komu-nalezhat-ukrayinsk-zm-spisok-vlasnikv.html">які належать олігархам.</a> Тому після повалення режиму Януковича, у першому ж турі президентських виборів, народ обирає президентом члена президії СДПУ(о), співзасновника Партії регіонів, міністра «злочинного уряду Януковича» та олігарха який за час правління Януковича збільшив свої статки у два рази. Новий «голова держави» займає трон та прагне користуватися якомога більш чистою владою, без умовностей і обмежень, розпоряджатися усім та усіма, карати і милувати виключно за своїм бажанням. Це дуже сильні відчуття і є частиною людської природи, особливо для людей без рефлексії, без світоглядних переконань, яких дуже багато виховала пострадянська епоха. Народ прагне змін, але українська еліта народжує нового <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%A6%D0%B0%D1%85%D0%B5%D1%81_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%A6%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80#%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%81_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%95._%D0%A2._%D0%93%D0%BE%D1%84%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%C2%AB%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%A6%D0%B0%D1%85%D0%B5%D1%81%C2%BB">Крихітку Цахеса</a> з якого ЗМІ знову роблять Цинобера.

Тож проблема у відсталій, постколоніальній культурі еліти суспільства і старому як світ прагненні до влади «зашитому» у мозку десь дуже близько до джерел дофаміну. Якщо поглянути на ситуацію з цієї точки зору, то немає нічого дивного, або нелогічного, ані в призначення Олега Татарова, ані у покриванні злочинів попередніх «голів держави», чи інших злочинців, адже саме на них базується та сама феодальна (чи-то рабовласницька) «<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=P9kFeMG8cqU">влада</a>». Людей з іншими цінностями, які випадково потрапляли до еліти, як-то Дмитра Дубілета чи Гео Лероса, еліта дуже швидко маргіналізує і викидає. Знову ж таки, використовуючи силу ЗМІ. Феодальний державний лад дуже стійкий, базується на первісних людських інстинктах та культурі цілого величезного суспільного прошарку «влади».

Таким чином, використовуючи техніку виявлення причинно-наслідкових зв'язків «5 Чому?» за 4 ітерації ми з’ясували: причина низької ефективності економіки (бідності) України у відсутності капіталу (засобів виробництва, технологій та фахівців), причина відсутності капіталу у великих ризиках (беззахисності), причина великих ризиків у тотальній корупції (зокрема судів та правоохоронних органів), причина корупції у феодальній «культурі окупаційної адміністрації» носіями якої є сотні тисяч людей які становлять правлячу еліту країни, тобто здійснюють менеджмент країни практично на усіх щаблях.

Наочна ілюстрація ефективності управління державою за усі попередні роки у порівнянні з іншими державами – ВВП на душу населення станом на 2021 рік у тисячах доларів США за офіційним обмінним курсом (<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD?end=2021&locations=UA-MD-AM-ZA-TR-KZ-RU-PL-LT-EE-CN-BW-UY-DE-IL-US-IE-SG&start=2021&view=bar">дані Світового банку</a>):

Таким чином набуває наочності фраза, яку приписують найвідомішому експерту у галузі теорії управління – Пітеру Друкеру, і яка цілком відображає суть його поглядів: «<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/kultura-zyist-usi-strategiyi-reform-na-snidanok-yakshho-strategiyi-ne-vraxovuvatimut-cyogo-faktoru-i0ov3qq">Культура з’їдає стратегію на сніданок</a>». Будь-які плани відновлення чи стратегії від кого б вони не виходили, без радикальної зміни правлячої еліти та встановлення системи правосуддя є <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/ilyuziyi-ukrayinskogo-suspilstva-2023-i0n1o6x">лише ілюзіями.</a>

І це потрібно усвідомити, жоден Крихітка Цахес з якого олігархічні ЗМІ зроблять Цинобера апріорі не принесе країні нічого, окрім <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/velike-knyazivstvo-ruske-istoricni-visnovki-iy95j6z">чергового покоління (близько 25 років) Руїни.</a> Чи залишиться Україна після цього? Враховуючи, що Україна стала світовим лідером за скороченням населення. Сама по собі руйнівна війна з колишньою імперією не нова ситуація, також не нова ситуація – тотальна корупція у державі. Поєднання цих чинників закінчувалося добре лише у лічених випадках, у разі повної заміни еліт і карколомних, кожного разу унікальних та швидких реформ.

Усвідомлення проблеми це вже половина вирішення, тому саме усвідомленню проблеми призначена значна частина цієї статті. Бо рішення пропонуються нестандартні, що може лякати. Наведені вище факти мають показати, що лякатися нестандартних рішень і зміни еліт, от що зараз точно не на часі, бо інакше попереду чекає прірва Руїни.

<span class="titleArticle">Люди, які зможуть</span>

Головна мета, за яку бореться країна – побудова справедливої української держави. Це є неможливим без повної реформи судової системи. Результати виборів голови Верховного суду, які відбулися після арешту попереднього голови за хабар, доводять, що уся <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0">судова влада в країні належить людям, скажімо так, недоброчесним.</a> Реформа судової системи може відбутися лише через зміни у законодавстві. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/reforma-sudovoyi-sistemi-z-zastosuvannyam-dilemi-vyaznya-konkretna-propoziciya-zakonodavcix-zmin-i7w8knk">Зокрема, через застосуванням «Дилеми в'язня»</a> . А також, і це найважливіше, через повну заміну чинного складу судів загальної юрисдикції на ветеранів війни. Перш за усе тих, які дістали поранення. Система відбору кандидатів та система навчання – питання технічні. Концептуально, якщо людина здатна навчитися керувати сучасним танком, системою артилерії чи ППО, вона має рівень інтелекту достатній для того, щоб прочитати по суті лише кілька невеликих книжок: Теорію держави та права (щоб зрозуміти що таке закон як такий, звідки усе почалося та якими є теоретичні засади права), а далі власне основні кодекси та закони України. На справді від судді не вимагається достеменного знання усього законодавства. Судове провадження, як в Україні так і у світі, відбувається на основі <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/14026/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%D1%94%D0%B2%D0%B0%20%D0%9D.%20%D0%AE.%20%D0%97%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.pdf?sequence=1&isAllowed=y#:~:text=%D0%A1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%20%D1%83,%D1%97%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8.">змагальності сторін</a> в межах вимог, доказів та аргументів поданих до матеріалів справи, тобто суддя розглядає справу лише в межах доводів сторін. Майстерність, широкі та глибокі знання вимагаються від прокурорів та адвокатів, від суддів вимагаються базові знання, рівень загального інтелекту не нижчий за середній, а найголовніше – високі моральні якості, доброчесність та почуття справедливості. Може бути розроблений курс навчання розрахований на 6 місяців включно з вступними та випускними іспитами. Додатково належить запровадити механізм поруки, коли за людину на посаді судді поручаються та несуть солідарну з ним відповідальність дві інших людини. Таким чином можуть бути швидко вирішені чотири завдання:

1) заміна повністю корумпованого складу суддів на ветеранів з використанням системи пришвидшеного навчання;

2) забезпечення самоочищення системи через <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/reforma-sudovoyi-sistemi-z-zastosuvannyam-dilemi-vyaznya-konkretna-propoziciya-zakonodavcix-zmin-i7w8knk">використання Теорії ігор у законодавстві;</a>

3) соціальне забезпечення ветеранів, перш за усе тих, які дістали поранення;

4) деморалізація окупаційної армії, адже у нас воюють за справедливість яку потім самі ветерани і встановлять.

Коли іменем України будуть судити люди, які за цю державу ладні віддати життя та здоров’я, таких людей можна буде називати Ваша Честь. В сумі з системою поруки та кримінальним кодексом <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/reforma-sudovoyi-sistemi-z-zastosuvannyam-dilemi-vyaznya-konkretna-propoziciya-zakonodavcix-zmin-i7w8knk">у якому злочини проти правосуддя</a> будуть вважатися найбільш небезпечними для суспільства – створиться дієва судова система. Дієва судова система з законодавством яке забезпечуватиме її самоочищення – змінить усю решту влади. Здається, про щось подібне <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://confidence.trading/articles/imidj-derjavi-mae-znachennya">мріяв ще Шевченко</a>, це і буде той момент «коли зійде українське сонце».

Лише так можна впоратися з завданням фактично повної зміни культури владної вертикалі в умовах спротиву з боку кількох сотень тисяч людей, в руках у яких влада, ЗМІ, та система яка працювала багато десятиліть. І зробити це належить без військового перевороту. По перше у нинішніх умовах він може призвести до громадянської війни. По друге, як показує досвід наших попередніх революцій, революція концептуально питання не вирішить. Тобто має бути збудована система зміни влади на кращу з використанням саме демократичних механізмів. А система формування влади через негативний відбір – знищена.

З таким завданням не впораються кілька людей, або, навіть, кілька сотень людей, чи якийсь окремий лідер. Потрібне створення механізму координації для принаймні десятків тисяч людей з метою отримання влади демократичним шляхом, тобто політичної партії. Можливо, єдиної реальної партії в країні, на даний момент. Існуючі партії, за цілями, способом фінансування та управління представляють собою скоріше комерційні проекти метою яких є отримання прибутку безпосередньо за рахунок використання влади у власних цілях. Ці проекти існують на кошти та за підтримки осіб, що за визначенням є олігархами, сюди також відносяться ті дрібні олігархи, які купують квоти та мандати у місцевих радах. Без створення реальної партії жодних змін в Україні досягти неможливо. В принципі, досі актуальною є теза партії «Рух» В’ячеслава Чорновола висловлена у 1992 році: «Оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки номенклатура не буде усунена від влади». Як зазначено вище, цією номенклатурою була вибудована ціла система негативного відбору, яку ми зараз називаємо «злочинна влада». Частиною цієї системи є і діючі нині політичні партії.

Партія це спільнота людей які поділяють ідеї і діють спільно. У сучасному світі немає потреби у створенні якоїсь мережі офісів тощо. Для створення та координації такої спільноти потрібна відповідна платформа на якій будуть обговорюватися рішення та координуватися дії по їх втіленню. Правила роботи та адміністрування такої платформи, як і технічні вимоги, мають бути прописані та узгоджені у окремому документі. Головна вимога – платформа не може бути підконтрольною обмеженій групі осіб, усі рішення щодо платформи мають спільно прийматися учасниками спільноти (членами партії). Фінансуватися така платформа має внесками самих учасників. Для початкового етапу можна скористатися якимсь із вже існуючих рішень, на приклад, популярним у IT-компаніях Slack. Але згодом має бути власна платформа, або використане рішення на базі відкритого ПЗ, яке дозволятиме не бути залежати від жодної корпорації чи сторонньої групи осіб. Юридична реєстрація партії теж буде обов’язковим етапом і у статутних документах будуть зазначені головні принципи і правила платформи/форуму. Голосування у партії має здійснюватися онлайн у відкритому режимі. Оскільки немає навіть теоретичної можливості <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/onlain-golosuvannya-je-mozlivim-ale-lise-za-umovi-iogo-povnoyi-vidkritosti-inakse-ce-saxraistvo-i7jmvjk">зробити голосування онлайн і таємним і прозорим</a> одночасно. Тобто «партія» це платформа або ж форум для публікації, обговорення, голосування та прийняття рішень необмеженим колом осіб. Конкретні правила цього форуму вибудуються у процесі існування, головна засада – ці правила мають затверджуватися відкритим голосування більшістю учасників, а сама платформа має належати усім учасникам спільно і фінансуватись ними ж. При чому, видається, що за правильної організації партії-форуму, будь-які «розколи» не будуть мати жодного сенсу, оскільки кінцева мета усіх партій впровадження якихось змін у публічній площині за допомогою відкритого загального голосування. А якісь обговорення у рамках закритих груп можна зробити однією з опцій. Таким чином, для впровадження будь-яких змін має з початку з’явитися політична партія у сенсі форум для генерації і обговорення ідей та прийняття рішень. Наступним етапом буде публічний лобізм таких рішень через лідерів суспільної думки та незалежні ЗМІ. А далі отримання безпосередньої влади особами, які висунуті та обрані на загальній платформі шляхом прямого та відкритого голосування. Незалежна платформа, фінансована самими учасниками, з системою відкритого голосування, зробить можливими швидке прийняття та публічний лобізм будь-яких рішень, навіть ще до моменту безпосереднього отримання влади кандидатами від платформи на виборах.

І перший проект, який має бути пролобійованим за допомогою описаної вище платформи це судова реформа. Оскільки, тільки лише і виключно після судової реформи можлива будь-яка інша реформа. Інакше ані закони, ані будь-які рішення просто не виконуватимуться.

У публічному інформаційному полі немає жодних реалістичних альтернативних пропозицій. Вже чітко зрозуміло, що за існуючої влади ні про які дурні сотні мільярдів допомоги не йдеться. На лондонській <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://zn.ua/ukr/macroeconomics/tri-kljuchovi-visnovki-pro-vidbudovu-ukrajini-z-konferentsiji-u-londoni.html">конференції</a> щодо відновлення України урядом було озвучене очікування понад 750 мільярдів доларів на підставі оцієї профанації: www.recovery.gov.ua . Натомість ЄС, США, Британія та інші донори до 2027 року спільно нададуть суму €60 мільярдів (за 5 років), ну от і усе. При тому, що $60 мільярдів це сума падіння ВВП (30%), яке відбулося лише у 2022 попри збільшили економіки на $30 мільярдів шляхом надходження цієї суми як прямої фінансової допомоги. А ще є 2023 рік і війна триває, є руйнування, є вбивства, є поранення, є еміграція, у тому числі цілих підприємств. За даними Bloomberg українці у 2022 році лише у Польщі відкрили <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://agravery.com/uk/posts/show/relokacia-ukrainskih-pidpriemstv-za-kordon-vtrici-bilsa-niz-vseredini-kraini">24 тисячі нових підприємств,</a> дві третини з яких планують залишитися за кордоном незалежно від результатів війни. Головним чином це відбувається через те, що органи державної влади поводяться як організоване злочинне угруповання (<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82">котрим вони і є у реальності</a>). Тобто після лондонської конференції вже абсолютно зрозуміло, що навіть після перемоги в Україні точно не буде краще, а буде <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://wz.lviv.ua/blogs/485979-vyhraty-viinu-prohraty-myr-inertsiinyi-stsenarii">значно</a> і значно гірше. Якщо не буде зроблено радикальних змін.

<span class="titleArticle">Країна мрії</span>

Навіть якби хтось надав трильйон халявних доларів країні з найбільш неефективною у всій Європі системою управління, він би усе одно не допоміг. Ефект був би приблизно таким як коли соціально-неблагополучна людина раптом виграє у лотерею. Свято досить швидко закінчується, лишаються борги і дуже важке похмілля. Трильйон доларів не змінить культуру і традиції нашої «влади» яка сформувалася з окупаційної російсько-радянської адміністрації. Скоріше навіть це було б нам на шкоду. Оскільки період розкрадання трильйона відстрочив би початок побудови розвиненої країни. А розвинені країни це ті, котрі з площею та кількістю населення України, по кілька трильйонів доларів ВВП (тобто благ: їжа, одежа, житло, наука, медицина, освіта, зброя тощо) можуть створювати кожного року.

Нижче показники ВВП на душу населення у 2021 році прикладових розвинених країн, абсолютно різних як за розмірами так і географічним положенням та етнічним складом. Єдине, що у них спільне – висока якість управління. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD?end=2021&locations=UA-NL-IE-SG-IL-DE&start=1960&view=chart">Дані Світового банку:</a> Німеччина – $51 204, Ізраїль – $52 167, Нідерланди – $57 708, Сінгапур – $77 710, Ірландія – $100 172. Порівняємо їх з Україною – $4 828. Щоб забрати усі відмовки у тих, хто каже що це усе через війну, я взяв дані 2021 року, навів нижче динаміку і додав у список Ізраїль – маленьку країну, з поточним населенням 10 мільйонів людей, яка <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=uwAmb3E_3go">з моменту появи воює з усіма сусідами,</a> які мають населення понад 260 мільйонів людей (це як дві Росії). А до того, давайте подумаємо, чи ризикнула б нападати Росія, якби якість управління Україною була адекватною, як у Ізраїлі? Принаймні не розміновані шляхи наступу і відсутні ворожі агенти на вищих щаблях СБУ. А до того ж, варто вчитися і у одвічних ворогів, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/velike-knyazivstvo-ruske-istoricni-visnovki-iy95j6z">як і триста років тому, під час Північної війни, за десятиліття повністю перебудували свою державу.</a> Петром-1 був запозичений, здебільшого (але не виключно) саме досвід Нідерландів, що і дозволило йому вибудувати сильну державу, і у підсумку, перемогти і шведів і українців. Тому війна – не може бути виправданням Руїни, а навпаки, має бути стимулом для запозичення найкращих практик і досягнення результатів на які належить орієнтуватися.

Давайте уявимо ситуацію, що Україна у 2033 році буде мати ті самі показники, які мають Нідерланди зараз і при цьому кількість населення на рівні 1 січня 2022 – 41 167 335 людей (відповідно до даних Держ. служби статистики України). ВВП такої країни становитиме 2,38 трильйони доларів на рік. Тобто це майже у два рази більше ніж було у 2021 році і + ще два трильйони доларів, у два рази більше ніж становить межа мрій дегенератів, які вважають себе елітою України. І це кожен рік. Для довідки: ВВП РФ $1,68 трильйони. Якби така країна витрачала на свій захист стільки, як РФ на свою армію ~4% ВВП, бюджет оборони був би 165 мільярдів доларів на рік, більше ніж вся економіка України у 2020 році. Зміг би хтось напасти на таку країну? Підкреслю, що Нідерланди не є лідером. Якби кожен українець у 2021 році працював в умовах які створені урядом Ірландії, ВВП становило б $4,1 трильйони доларів, така країна була б четвертою економікою світу, після США з ВВП $20,5 трильйонів, Китаю – $13,6 трильйонів і Японії – $4,72 трильйони.

Вам здається це нереальним? А чому? Українці мають нижчий коефіцієнт інтелекту за ірландців? У Ірландії теж дуже складна історія, теж дуже багато людей виїхало, там теж був голодомор. Або українці дурніші за китайців (які мешкають у Сінгапурі чи на Тайвані)? Ні, українці мають розумові здібності не гірші за ірландців, фінів, китайців, євреїв, ісландців, чи народ будь-якої іншої розвиненої країни. Проблема саме у системі державного керівництва яка не була змінена з початку 1990-х і у <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/stucnii-intelekt-gpt-4-viznaciv-pricini-problem-ukrayini-i0legok">негативному відборі</a> який вона породжує.

Отже, якби в Україні була така сама ефективна державна система як у Нідерландах, лише річний експорт сільськогосподарської продукції, пропорційно до площі сільськогосподарських земель, складав би понад трильйон євро. Україна є одним з лідерів світу за процентним співвідношенням сільськогосподарських земель до загальної площі країни – площа с/г земель 70%, при приблизній густоті населення (до 2022 року) 75 людей на км2. Для прикладу, у Китаї густота населення 153 людини на км2, а площа с/г земель 56%. У найбільш населеній країні світу – Індії густота населення близько 455 осіб на км2, площа с/г земель складає 60%.

Але, чи не варто було б забезпечити тій сільськогосподарській продукції найвищу додану вартість – тобто годувати людей в середині України? Скільки взагалі людей може жити в Україні? Знову візьмемо за приклад Нідерланди з площею 41 543 км2 де живуть близько 17,4 млн. людей, густота населення близько 417 осіб на км2, % сільськогосподарських земель – 43% від загальної площі. Для порівняння, густота населення в улюбленому місці відпочинку нашої «еліти» Князівстві Монако – 18 285 осіб/км², з такою густиною населення Україна б вмістила 11 мільярдів людей, тобто усе населення планети станом на 2023 рік і плюс ще 3 мільярди. Здається, на якість життя у Монако ніхто не нарікає.

Якби за параметрами густини населення Україна відповідала Нідерландам, на її території – 603 700 км2 могло б проживати близько 252 мільйони людей. При цьому, нагадаю, що Нідерланди експортують власної сільськогосподарської продукції на 75,7 мільярдів євро на рік, а % сільськогосподарської землі 43%, з решти землі – близько 20% це інфраструктура, житло, промислова забудова тощо, а 37% це природа та рекреаційні зони. Таким чином, якщо припустити, що в Україні рівень організації держави буде такий як у Нідерландів, то Україна спокійно може забезпечити проживання і харчування 252 млн. людей, повернути природі значну частину території і отримувати понад 1 трильйон євро на рік лише з експорту продовольства. А якщо при цьому рівень ефективності праці цих 252 млн. людей буде такий як у Ірландії був у 2021 році, то ВВП України складе еквівалент понад $25 трильйонів на рік, що відповідає даному показнику США, з якими ми будемо суперничати за світове лідерство.

Чи це реально? – Ну у Нідерландах так живуть і працюють люди, у Ірландії створені умови де бізнес працює з такою ефективністю. У США середня ефективність праці кожної людини (ВВП) близько 70 тис. доларів на людину на рік. При чому і у США і у Ірландії плідно працює лише порівняно невеликий відсоток людей. Чому це нереально для України? Звісно, можна придумати трильйон причин чому це може бути нереально для України, дурне діло не хитре. Але треба придумати не трильйон причин чому це неможливо, а один спосіб як це зробити. Скрізь у світі є свої проблеми, у США теж, це і часом анахронічне, або просто недолуге законодавство чи практики, і комплекс провини та образ на расовому ґрунті, «позитивна дискримінація», безпритульні у центрах міст, великі податки і проблеми з коштом праці персоналу. У Європі є проблеми з високими податками і популістським підходом до перерозподілу благ, проблеми з «мультикультуралізмом», як ми бачимо по Франції тощо. Хоча, на справді, це усе проблеми неадекватності влади. На фоні цих проблем Україна цілком може залучати людей та капітал створивши для них найкращі у світі умови праці.

Ви бачили колись мультикультуралізм здорової людини? Якщо ні, то дуже раджу поїхати у Дубай. Ви там зустрінете найбільш строкате та цікаве середовище у світі: «білі», «жовті», «чорні», «коричневі», коротше усі. Місцевого населення там лише близько 10%, а 90% це мігранти. Європеоїди на вулицях там зустрічаються порівняно рідко, але значно частіше ніж місцеві араби. У Франції є проблеми з етнічною злочинністю і при цьому <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://en.wikipedia.org/wiki/Immigration_to_France#:~:text=According%20to%20the%20French%20national,10.3%25%20of%20the%20total%20population.">мігрантів лише 10% населення.</a> У Дубаї 90% (дев’яносто процентів) населення – мігранти. При чому не з самих добрих країн. І при цьому один з найнижчих у світі рівень злочинності. Щоб туди потрапити не треба жодних віз, ти прилетів, тебе перевірив чиновник у аеропорту і поставив штамп у паспорт. Усе, раді вітати – йдіть займайтеся своїми справами, працюйте чи відпочивайте. Але, якщо ви скоїте злочин, то після відбування у в’язниці вас вишлють з країни і більше ніколи туди не впустять. Також, якщо ваша мета – працювати, то ви маєте цим займатися. Так виглядає мультикультуралізм здорової людини. І Дубай, як і ОАЕ в цілому, цим дуже пишається. Цей підхід побудував самий сучасний у світі мегаполіс посеред пустелі, де влітку просто неможливо знаходитися на вулиці (на стільки, що навіть зупинки громадського транспорту закриті та обладнані кондиціонерами).

Думаєте справа у нафті? Лише 10% податок лише з доходів населення Дубаю здатен покрити усі соціальні потреби аборигенів Дубаю, нагадаю, найсучаснішого мегаполісу світу побудованого посеред пустелі.

Чому так відбувається, що у одних країнах мультикультуралізм це біда, а у інших – благо? Дуже цікаво, що докладну відповідь на це питання дав український вихователь – Антон Макаренко у книзі «Педагогічна поема». Теж справа у культурі та якості управління. На диво підприємницька та антирадянська книжка, яку пропустили, мабуть, завдяки тому, що викладачі з українською ідентичністю зображалися поганими людьми, але пробачимо це Макаренку, такі були часи. Зрештою він допоміг тисячам «безпризорників» з Полтавщини і Харкова. «Педагогічна поема» описує процес створення культури у колективі безпритульних підлітків котрі спільно проживають у колонії. Як формується злочинна культура та як вона може перетворитися на конструктивну культуру спільної праці, справедливості, довіри та взаємодопомоги. Правила та управління у колективі (суспільстві) можуть легко як формувати позитивну культуру, так і руйнувати її. Слід зазначити, що, за спостереженнями Макаренка, найкраще колектив діє, коли є Велика мета, великий спільний виклик, але разом з тим довіра та позитивний намір. Водночас, найгірше для колективу це отримання якогось регулярного і невеликого доходу без жодних вимог і водночас без заохочень (цитата з книги): «Сорок сорокарублёвых педагогов могут привести к полному разложению не только коллектив беспризорных, но и какой угодно коллектив». Яскравим прикладом деградації була харківська колонія з системою постійних дотацій і без жодних вимог як до молодих людей, що там жили, так і до педагогів які їх «виховували». У підсумку це місце перетворилося на осередок усіх видів пороку, щось подібне відбувається зараз у «проблемних кварталах» розвинених країн. Антон Макаренко приїхав до такого місця зі своїм, значно меншим колективом і за кілька тижнів навів там лад. Процес створення культури першого колективу, а також процес перемоги позитивної культури над негативною Макаренко цікаво та наочно описав у зазначеному вище творі, рекомендую.

Так ось, поганий «мультикультуралізм» відбувається, коли молоді люди з інших культур потрапляють у середовище де вони можуть існувати без чіткої цілі і жорстких вимог, отримуючи як належне певне джерело невеликого доходу. У таких умовах народжується злочинна культура. Таке відбувається у Європі та США, а у Дубаї – ні. Модель існування Дубая, усі її правила, детально описані у законодавстві, немає нічого неможливого у тому, щоб його вивчити та перекласти. Так само, як немає нічого складного у вивченні і перекладі податкового та господарського права Ірландії та/або Сінгапуру. Тобто запозиченні усього найкращого, що робить ці країни такими привабливими для людей і капіталу.

У чому проблема Дубая, чим Україна може бути кращою? По перше – у Дубаї, як і сусідніх ОАЕ – диктатура, тому бізнесу там не буде комфортно, бо ти залежиш не від інституцій і законів, а значною мірою від волі монарха, у якого колись може статися просто поганий настрій. По друге – клімат пустелі, більшу частину року вдень там просто не можна відкрити вікна. Ну і по третє, в Україні може бути зроблене просто ще краще законодавство.

У чому проблема Ірландії чи Сінгапуру? Чим Україна може бути кращою? – Україна може бути більш відкритою для ринку праці, більш гнучкою в плані вимог до оплати праці та більш справедливою до роботодавця. У багатьох розвинених країнах склалася ситуація, коли трудові відносини не є рівноправними і існує дуже значна «позитивна дискримінація» вже роботодавця. Ми можемо дозволити собі не обтяжувати бізнес з огляду на якісь соціальні речі, оскільки це у будь-якому разі буде значно кращим ніж те, що у нас є зараз. Бо якщо ми будемо робити у себе другу Польщу, Чехію, Литву чи Румунію до нас ніхто не піде, оскільки вже є Польща, Чехія, Литва і Румунія, а також є Ірландія, США, Сінгапур і Дубай. Ми маємо бути кращі, тоді до нас піде капітал і люди, у тому числі з Польщі, Чехії, Литви і Румунії.

Отже, відповідь на питання, задане на початку статті, – «Чи може Україна стати провідною країною світу?» – так, може. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://confidence.trading/articles/imidj-derjavi-mae-znachennya">Україна</a> може стати найсучаснішою та найпривабливішою для ринку праці та капіталу країною, яка найбільше впливає на світ та змінює його.

Звісно це не легке та надамбітне завдання, але воно цілком реалістичне. Належить особливо наголосити, що описана вище гіпотеза, за якою Україна може стати економікою рівною чи більшою за США, спирається на прості арифметичні розрахунки на підставі аналізу відкритих усім даних. Побудувати державу, яка приваблюватиме інвесторів і фахівців до найбільшої країни Європи (з тих, що повністю розташовані у Європі), це не план побудови колонії на Марсі. Не потрібно створювати ніяких надсучасних інновацій чи технологій, а лише взяти те найкраще, що вже давно працює в інших країнах.

Єдиною причиною того, що комусь може видаватися, що в України нереально впровадити найкращі практики інших країн, це «<a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96">Синдром навченої безпорадності</a>» набутий суспільством за останніх 30 років. Описані вище зміни України будуть не більш вражаючими ніж було створення провідної країни світу на місці колоній «дикого заходу», побудова найсучаснішого у світі мегаполіса у пустелі, або нової маленької держави поряд з ворожими країнами більшими у десятки разів. Україна може стати найпривабливішою країною світу не лише для повернення українців, але і для людей з інших країн. Так само як Дубай, з поселення на краю пустелі став найсучаснішим мегаполісом. Зрештою, побудова демократичної держави на території найбільшої країни Європи, привабливої для людей які бажають працювати та створювати щось нове з усіх країн світу, це приваблива мета. Не потрібно намагатися створити у себе за наступних 30 років нову Польщу, Литву чи Румунію (з цих країн теж їде багато молоді), але можна створити у себе щось значно краще. Державу, яка дійсно змінить світ і зробить це швидко. А головне, щоб почати створювати Україну мрії нам ніякі халявні дотації не потрібні. Якщо усе правильно зробити, скоріше потрібно буде боротися з мірами протекціонізму через відтік капіталу з інших країн до України. Дай Боже це побачити :)

<span class="titleArticle">План дій</span>

Якщо зараз не зорганізуватися і не створити партію, яка швидко впровадить зміни у державі, до моменту як країну охопить повоєнна депресія, образа, зневіра і розчарування, то країну чекає чергове покоління Руїни. Ще до повномасштабної війни через діючу систему влади Україна була одною з найкорумпованіших країн і найбіднішою країною у Європі, до того ж світовим лідером з депопуляції. Після війни її просто неминуче чекає економічне зубожіння, бідність, сплеск алкоголізму та наркоманії, насилля та злочинності, чергова хвиля еміграції найбільш активного населення. Продовження корупції неминуче призведе до переорієнтації з Заходу на Схід (Китай, ОАЕ, Турція тощо). Після Руїни завжди буде спроба підкорення, або чергова війна. Це треба чітко усвідомлювати. Одночасно з цим, потрібно теж усвідомлювати, що сприйняти таку ситуацію одразу зможе лише небагато людей, а злочинна система буде чинити шалений спротив. Тому діяти треба максимально консолідовано, швидко та рішуче.

Щоб запобігти Руїні, потрібно:

1. Створити майданчик/платформу/форум, тобто партію для координації людей з метою зміни злочинного режиму, якій утворився з радянської адміністрації на початку 1990-х і існує до цих пір. В Україні працюють провідні компанії із ІТ-аутсорсингу, для яких це завдання буде досить простим. В межах платформи координувати усі подальші кроки, зокрема, описані вище. Платформа/форум має стати інструментом прямої демократії.

2. Першою метою платформи має бути цілковита заміна судів загальної юрисдикції на військовослужбовців які виявлять бажання стати суддями, пройдуть відповідні тести, знайдуть щонайменше двох поручителів, далі пройдуть курс навчання та здадуть іспити. Відповідний курс навчання має бути розроблений. Деталі мають бути обговорені на Платформі.

3. На початковому етапі слід чітко прокомунікувати суспільству гасло: «Суди – Воїнам». Тобто метою є заміна судів ветеранами, які варті титулу «Ваша Честь» і через свої повноваження забезпечать справедливість та заміну усієї системи влади. Це має дати людям надію, особливо тим, які втратили близьких, або віддали за Україну своє здоров’я, вони не мають зламатися чи зневіритися. <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=ARbku7R8B18&t=95s">Такого</a> відбуватися <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=KjlLwppNp4U">не повинно.</a>

Немає жодного іншого способу змінити діючу систему, окрім як об’єднатися у спільну партію, провести позитивний відбір людей, які будуть працювати у державному апараті України починаючи з повної заміни судової гілки влади на ветеранів, які єдині гідні честі судити іменем держави яку вони вже відстояли. Тому давайте об’єднаємося і зробимо це. Чи реально станемо ми у 2033 році конкурентом США? Відверто, дивлячись на систему США яка породила дихотомію Байдена і Трампа, чи можна сказати, що цю систему не можна перевершити? Але, якщо у 2033 році ми не перевершимо США, але ВВП на душу населення буде не меншим від Естонії, а населення не меншим від довоєнного, то це теж буде гідним результатом яким можна буде пишатися.

<strong>Автор: Юлій Зоря</strong> </br> <span style="margin-left: 60px" />співзасновник порталу Confidence.trading , <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=RuTM1C08z7w">підприємець.</a> 05.07.2023 р., Варшава.

<strong>P.S.</strong> </br> <span style="margin-left: 60px" />Автор разом з партнерами у <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=lW7FE65s7_E">2015</a> році розпочав усе з «0» у новій країні. Я не претендую на жодну владу в Україні, просто вже неможливо на <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/stucnii-intelekt-gpt-4-viznaciv-pricini-problem-ukrayini-i0legok">це усе</a> дивитися, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=42y44ETwMXg">враховуючи ціну</a> яку платять найкращі люди України. На написання цієї статті пішло дуже багато часу, проаналізовано багато джерел та інформації. Паралельно у ході міркувань було написано ще <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria">кілька статей,</a> з яких особливо хочу виділити <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://confidence.trading/articles/imidj-derjavi-mae-znachennya">оцю.</a>

Запрошую до контакту для втілення вищевикладеного: </br><span style="margin-left: 60px"><a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.linkedin.com/in/juliusz-zoria">https://www.linkedin.com/in/juliusz-zoria/</a></span>

Нещодавно мені довелося послухати черговий агресивний спіч поточного керівника країни-агресора на тему «Україну придумали більшовики». Також в іншомовних, зокрема польських, соціальних медіа доводилося читати думки на кшталт «України раніше не було». Тому, я замислився над тим, чи не варто нам було б повернути історичну назву держави, тобто Русь?

Скажу одразу, що після детального дослідження питання, яким я хочу поділитися, мій остаточний висновок – Україна це самоназва нашої країни, найкраща з усіх можливих і змінювати її непотрібно. Але от що однозначно слід зробити, так це чітко та якісно описати етимологію слова, у тому числі для іноземних джерел. А також слід назвати Московію – Московією в українській мові, щоб окреслити не лише політичні, але і культурні та історичні кордони у нашій свідомості.

Щодо Московії.

Московське царство стало називатися «Россією» (Russia – тобто Русь на грецький манер) у 1721 році, після того, як остаточно знищило суб’єктність тогочасної української держави. Нав’язана імперською історіографією догма про те, що Богдан Хмельницький у 1654 році об’єднав Україну і «Россію» – апріорі некоректна, бо «Россії» у той час ще не існувало, а після Переяславської угоди був <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://site.ua/yuliy.zoria/velike-knyazivstvo-ruske-istoricni-visnovki-iy95j6z">Гадяцький договір і багато інших союзів, у тому числі союз зі Швецією. <a> Належить підкреслити, що описуючи події до 1721 року належить вживати слово Московія, бо це тогочасне державне утворення (ми ж не вживаємо слово «Россія» до СРСР).

У тому, що Московія стала називатися «Россією», значну роль відіграв дуже освічений киянин - Єлеазар Церейський, більш відомий як Феофан Прокопович. Таким чином він намагався культурно об’єднати Московію з тогочасними українськими землями. Тобто «Россія» це держава з Києвом та іншими українськими містами у складі. І продовжуючи називати Московію Россією, ми якби самі провокуємо історичну невизначеність у власній свідомості. При цьому немає ніякого протиріччя у тому, що інші мови продовжать вживати слово «Россія». Різні народи можуть називати одну і ту саму країну різними назвами, які відображають їхню свідомість. Для прикладу, німці називають свою країну Дойчланд (Deutschland), англійці її називають Джермані (Germany), французи Алюмані (Allemagne), іспанці Алємания (Alemania), поляки Нємци (Niemcy), а українці Німеччина. Назва держави на нашому східному кордоні українською має звучати саме Московія, бо саме така назва є найкращою для відображення історичних реалій у нашій свідомості. Саме ця назва має фігурувати в українських офіційних документах, підручниках, та поточній мові.

Щодо України.

Зараз домінує російськомовна версія етимології, де Україна – це змінене слово «окраіна», тобто узбіччя, прикордоння, англійською "borderland" або "frontier region". Так сталося, що я досить добре знаю 4 мови: українську, російську, англійську та польську. І ось ця версія походження слова «Україна» від російського «окраіна» домінує і у польській і англійській Вікіпедії та інших джерелах (зокрема, штучний інтелект GPT-4 навчався саме з таких даних). Міжнародна, у тому числі польська та англійська наукова думка спирається на російську (імперську) та виводить слово Україна «з східнослов’янського слова «окраіна». У той час, як в Українській Вікіпедії, на даний момент, написано «Етимологія слова «Україна» достеменно не відома.», далі наводяться два варіанти: від слова країна та від слова «окраіна». Слід зазначити, що московсько-радянській парадигмі підігравали також і деякі вітчизняні історики, що було не дивно у час імперської і радянської доби, коли за іншу думку можна було позбавитися усього та поїхати «в мєста нє столь отдальонниє», та навіть бути фізично знищеним.

Давайте поміркуємо, чи взагалі, гіпотетично, можливе походження слова «Україна» від слова «окраіна», тобто «узбічча», «прикордоння»? Спробуємо знайти відповідь на питання – як українці могли називати свою країну?

Тут слід зазначити, що у лінгвістиці є таке поняття «фальшиві друзі перекладача», або міжмовні омоніми – це пари слів або фраз із різних мов або діалектів, які мають подібний вигляд або звучання, але означають різні речі. Іноді такі слова виникають випадково, іноді слово з мови-предка набуває різних значень (семантики) у процесі окремого розвитку мов-нащадків. Наприклад, англ. gift означає «дар», а нім. gift — «отрута», англ. gifted — «обдарований, талановитий», а нім. giftig — «отруйний». Обидва слова походять від прагерм. *giftiz — «давання», «щось дане». У східнослов'янських мовах слова, похідні від праслов. *vonь, означають «поганий запах», «сморід», а в західнослов'янських (пол. woń, чеськ. vůně, словац. vôňa) вони є нейтральними, означаючи просто «запах» (у чеській voňavka означає «парфуми»). Це сталося внаслідок того, що в праслов'янській мові *vonjati означало «пахнути», а *vonь — «запах». Надалі значення його зсунулося у східнослов'янських діалектах, а в західнослов'янських залишилося первісним. Українською врода – це краса, польською uroda – краса, російською урод, уродливость – мають протилежне значення; українське «місто» і російське «место», українське «питати» і російське «пытать», тощо. Загалом таких «друзів перекладача» можна навести дуже багато.

Чому саме Україна?

Землі на яких розташована сучасна Україна, раніше мали назву Скіфія, Сарматія, але найбільш відома історична назва – Русь. Під час Русі, держава частини предків сучасних українців, з центром у Києві, набула найбільшої могутності. І тут слід зазначити, що територія сучасної України була власне центром Русі, тобто держави, з якої Россія виводить своє історичне походження, а не «окраіною» цієї держави.

Територія сучасної України у складі Россії називалася «Мала Россія», або ж «Малороссія», (грец. Μικρὰ Ῥωσσία) – грецька (православна) церковно-адміністративна назва, що з'явилася на початку XIV століття для окреслення <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"> Руського королівства, </a> відповідно, етнонім «малороси». Цікаво, що ці землі у складі Речі Посполитої входили до складу макрорегіону з назвою «Мала Польща», або ж «Малопольща» з центром у тогочасній столиці Польщі – місті Краків (сучасний центр Малопольського воєводства). Також у польській мові є слово Kresy (Креси). Термін "Kresy" часто використовується для позначення східних територій колишньої Речі Посполитої, які були втрачені Польщею після Другої світової війни і тепер входять до складу Литви, Білорусі, України та Латвії. Приклади ужитку: "Moja babcia urodziła się na Kresach" - "Моя бабуся народилася на Кресах", "Kresy to część polskiej historii, o której nie można zapomnieć" - "Креси – це частина польської історії, про яку не можна забути". Етимологічно слово "kresy" походить від слова "kres", що означає "межа", "кінець" або "границя". Слово "kresy" використовувалося в польській мові з давніх часів для позначення країв або меж. Однак специфічне використання терміну "Kresy" для позначення східних територій, які колись були частиною Польщі, стало поширеним після Другої світової війни. Після втрати цих територій в результаті переміщення кордонів Польщі на захід і північ, використання слова "Kresy" стало символізувати східні землі, які були втрачені, і культурну спадщину, яку було залишено там. Про всяк випадок тут слід вказати, що за підсумками Другої світової Польща отримала (повернула) від німців Гданьск, Познань, Щецин, Вроцлав тощо, які раніше знаходилися у складі німецької держави, яка мала назву Пруссія.

Загалом, у складі Речі Посполитої, як і Австро-Угорській імперії українські землі називалися Руські землі, Руське воєводство. Відповідно, до українців поляки вживали етнонім Русини «Rusini», австрійці "Ruthenen". Етнонім «українці» у польській та інших мовах з’являється лише з появою держави Україна на початку XX століття (1917 рік).

Тобто ані московити, ані поляки, ані австрійці не використовували ані назви Україна, ані етноніму українці. Україною свою батьківщину називали виключно самі українці. Корінь цього слова «край» є спільним для слов’янських мов і означає певну землю, навіть з російської «в краю» ми не перекладемо як "at the border". Для прикладу: українською – країна, польською – kraj, cловацькою – krajina, англійською – country.

«Україна», або інколи також «Вкраїна» - це народна назва, самоназва, нашої батьківщини. Слово «Україна» зустрічається як у літописах так і у численних народних піснях, віршах, думах та інших творах виключно у значенні «в Країні / у Країні» в сенсі у тій єдиній своїй Країні (російською «в своем краю»). Для прикладу, коли ми (у тому числі англійською) кажемо «я вдома» (без додаткових уточнень), ми маємо на увазі свій дім. Слово Україна було синонімом слова «батьківщина», «власна країна». Інакше свою країну українці називати просто не могли. Єдина Русь була знищена Ордою після чого так і не відновилася (Московія і захоплений нею Новгород перебували у складі Орди фактично до початку 17 століття), а ані Руське королівство, ані Гетьманщина, ані Військо Запорізьке, ані Сарматія (як іменував свою батьківщину Юрась Хмельницький) у народі не приживалися, і для позначення своєї землі від Закарпаття до Кубані, від Полісся до Причорномор’я українською мовою вживалося слово Україна, хоча ці землі могли називатися інакше у складі різних державних утворень. У цьому значенні назва Україна краще за Русь пасує нашій державі, оскільки, по-перше «Русь» – це теж не самоназва, а по-друге причорноморські степи (половецькі землі) не були у складі Русі, але вони були і є Україною.

Додатково слід зазначити, що територія сучасної України є не лише історичною метрополією для держави, яка нині називається «Российская Федерация», але також і культурною і науковою. За часів Київської Русі культурним і освітнім центром був Київ, зокрема осередок «книжного вчення» заснований Ярославом Мудрим. Однак, після монголо-татарської навали 1240-х років культурне та освітнє життя Русі було зруйноване на кілька століть. Відновлення починається лише в кінці XVI – початку XVII ст. зі створення «<a class='link' href='https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8' target='_blank' rel='noreferrer noopener'>братських шкіл</a>». Перша така школа з’явилася у 1586 році у Львові, а у 1615 році у Києві. У 1631 році в Києво-Печерському монастирі Петро Могила засновує власну православну школу з введенням програм єзуїтських шкіл, яку наступного року об’єднує з братською. З цього моменту Київська братська школа називається колегією, а після смерті Петра Могили в кінці XVII ст. Києво-Могилянською колегією. Колегія з самого початку була вищим навчальним закладом, але офіційно отримує статус Академії у 1658 році згідно з <a class='link' href='https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80' target='_blank' rel='noreferrer noopener'>Гадяцьким договором</a>. Сам Петро Могила, «старший братчик і фундатор», навчався у Львівській братській школі, потім в Сорбонні, разом з Декартом Багатогранним. Випускники Академії були відомі і викладали в багатьох інших країнах. У 1687 році випускник Києво-Могилянської академії Симеон Полоцький заснував перший у Московії вищий навчальний заклад – Московську Греко-Латинську школу, яка пізніше стала відома як Слов'яно-Греко-Латинська академія, з 21 її ректорів - 18 вихідці з Києво-Могилянської академії, з 25 префектів - 23 відповідно. В епоху реформації імперії Петром I, його сподвижником став випускник Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович. Учнем Києво-Могилянської академії був також і Михайло Ломоносов, який в 1755 році заснував Московський університет і того ж року створив перший нормативний опис російської мови – «Россійская грамматика». Тож ніяк не можна сказати, що російська мова чи наука з’явилася раніше і тому російська мова визначала українське мовотворення, або українці могли сприймати свою країну як «окраіну» Московії. Україна на картах 14-16 століть позначається Sarmatia, Ruthenia, Russia (Русь грецькою мовою, не слід плутати з Россією, яка з’являється у 1721 році внаслідок розширення Московії і поглинання нею України). Слово Україна/Вкраїна в українських і світових історичних документах і картах використовується з початку 17 століття, наприклад «Typus Generalis Vkraine» (Генеральний опис України) 1658 року нідерландського картографа <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD_%D0%AF%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%83%D1%81">Йоганна Янсоніуса</a> , або карта 1674 року французького картографа <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%BD">Гійома Сансона</a> (яка стала знаменитою через відео В. Путіна), на якій Україна позначена як «Vkraine ou Pays des Cosaques» (лат.: Україна, або Країна козаків), або <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Ukraine#/media/File:Ukrania_quae_et_Terra_Cosaccorum_cum_vicinis_Walachiae,_Moldoviae,_Johann_Baptiste_Homann_(Nuremberg,_1720).jpg" >карта</a> німецького картографа <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD-%D0%91%D0%B0%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%93%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD">Йоганна-Баптиста Гоманна</a> «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldoviae» («Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії»).

Слід особливо підкреслити, що Україною/Вкраїною свою країну називали не лише козаки з Війська Запорізького, але і львів’янин Іван Франко (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина), харків’янин Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко (1778, Основа, нині в межах Харкова — 8 серпня 1843, Харків) – який брав участь у виданні журналу «Українскій Вісник», і, звісно ж, уродженець Черкащини Тара́с Григо́рович Шевче́нко (25 лютого 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія), також усі інші культурні діячі які використовували українську мову.

У 17 столітті у Львові, Полтаві, Харкові, Чернігові, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%85%D0%B0_(%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82)">Домасі</a>, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%86%D1%8E%D0%B1%D1%96%D1%97%D0%B2">Коцюбієві</a>, як і у Києві, розмовляли українською мовою, цією ж мовою велося і викладання, у тому числі граматики, риторики, поетики, вивчалися українська, польська, грецька і латинська мови. Тож українцям не було складно пояснити іноземцям як саме називається їхня батьківщина. У той час, як перший вищий навчальний заклад у Московії був створений лише наприкінці 17 століття викладачами Києво-Могилянської академії, а граматика російської мови була складена у другій половині 18 століття учнем Академії. Тут слід також зазначити, що багато сучасних мов оформилося власне у той період. Наприклад сучасна англійська з’явилася теж лише на початку 18 століття (у 1700 році), хоча перші офіційні документи давньою англійською почали складатися з 1430-х років. До цього англійці у державному управлінні і освіті користувалися мовою норманів (французькою) та латиною (звідти ця «наша улюблена» різниця у вимові і написанні англійських слів).

Належить додати, що мовою освіченого класу російська стала лише на початку 19 століття (після війни з Францією 1812 року), саме тоді з’явилися люди, які почали писати цією мовою пристойні твори (Пушкін, Лєрмонтов тощо). Бо не дивлячись на створення Ломоносовим у 1755 році граматики, мовою російського панівного класу була французька. Що детально описано, наприклад у Л.Н. Толстого у романі «Война и мир» (дата публікації 1865—1869 роки): «...Он говорил на том изысканном французском языке, на котором не только говорили, но и думали наши деды...». Персонажі роману через війну перестають вживати французьку, що їм дається дуже складно, наприклад вони не знають як сказати російською «я люблю тебя» тощо. Російська мова, стала мовою культурних та освічених людей порівняно нещодавно. А назва «Україна» набула масового використання задовго перед тим.

Отже при визначенні етимології слова «Україна» перекладачам слід пам’ятати, що це слово походить саме з української мови. Тому значення та приклади вживання слова «Україна» належить з’ясувати в українських джерелах, зокрема, літературних творах, щоб уникнути послуг «друзів перекладача», які перетворюють «дар» на «отруту», «вроду» на «урода», «місто» на «место», а Україну на «окраину». Автор особливо рекомендує <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13979">збірку «Україна»</a> Івана Яковича Франка.

Те, що українці ідентифікували свою державу незалежно від політичних кордонів, називаючи її Україна, дуже не подобалося усім сусіднім колишнім імперіям. Які намагалися асимілювати наш народ, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D1%83%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8#XVII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">знищити не лише назву «Україна» але і саму мову та ідентичність.</a> Різноманітна імперська та радянська пропаганда багато попрацювала, у тому числі на міжнародному рівні, над тим, щоб спробувати у якийсь спосіб принизити чи знецінити назву Україна. Однак це їм не допомогло.

Як офіційна назва держави слово «Україна» з’являється у 1917 році – Українська Народна Республіка з центром у Києві та Західноукраїнська Народна Республіка з центром у Львові. 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві був проголошений універсал про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, на честь цієї події відзначається День соборності України. Комуністична партія, користуючись простими та зрозумілими лозунгами «Землю – селянам, заводи – робочим, владу – радам», захопила владу і приєднала Україну до СРСР на наступних близько 70 років. Але ігнорувати волю до створення у власній країні держави Україна ні в кого можливості не було.

Погодьтеся, було б дуже дивним називати свою країну та державу «окраіна» ("borderland" або "frontier region"). А якщо перекласти англійською <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13979">твори Франка</a> і замінити слово «Україна» на "borderland" або "frontier region" то вийде дуже смішно. А окрім цього  занадто велика «окраіна» виходить – найбільша держава, з тих які повністю знаходяться у Європі, з центром у Києві – «матери городов русских».

Підсумовуючи, «Україна» є словом українського походження – «у країні» і етимологічно (семантично) на англійську перекладається як "in the country", " The Country", "own land", "native land", "homeland", та має стільки ж спільного з російським «окраіна», як українське слово «місто», польське «miasto» чи словацьке «mesto» з російським «место». Це досить легко перевірити проаналізувавши історичні пам’ятки та документи, зокрема карти та листування українських та іноземних державних діячів. А найважливіше – джерела власне українською мовою, починаючи від давніх пісень та дум і закінчуючи загальнодоступними текстами літературних творів.

Пройшовши через усі випробування, наша країна вистояла і мусить належним чином подбати про те, щоб позбавитися цього безпідставного негативного імперського іміджу "borderland". Натомість бути країною назву якої правильно та позитивно сприймають як українці так і іноземці, економічно потужною, а також, найважливіше, справедливою та правовою державою. Адже ідея боротьби з неправдою та несправедливістю якраз є центральною у багатьох літературних творах українських письменників. І Україна має для цього усі шанси.

Попрацюймо над цим. <strong>Слава Україні!</strong>

© Текст статті є вільним для розповсюдження та перекладу, за умови обов’язкового посилання на портал Confidence.trading у якості джерела.

<strong>Автор: Юлій Зоря,</strong>

співзасновник порталу Confidence.trading , поліглот, державник, <a class="link" target="_blank" rel="noreferrer noopener" href="https://www.youtube.com/watch?v=RuTM1C08z7w">підприємець.</a> Варшава, 21.06.2023 рік.